«Хочеш справедливості — найми відьмака»
Графіті на стінах кафедри права Оксенфуртського університету.
Witcher 3: Wild Hunt — без перебільшення епохальна гра, внесок якої в ігрову культуру важко переоцінити. Втім, шлях до цього релізу був непростим, тож доречно буде згадати, як команда колись маленької польської студії з дистрибуції відеоігор пройшла шлях від забавки суто для палких шанувальників до всесвітньо популярних ААА-тайлів.
Звідки воно все взялося?
Ще у далекому далекому 1986 році вже тоді немолодий Анджей Сапковський випустив оповідання «Відьмак», а згодом і однойменну збірку. Вона вводила читача в популярний жанр фентезі, але зі слов’янським колоритом та дорослим поглядом на речі. Індивідуальний підхід та увага до деталей, життєвий гумор і численні афоризми стали причиною успіху книжки.
Тисячі фанатів книги дали поштовх до продовження серії — у 1990 році вийшла друга книжка, яка стала справжнім початком великої та популярної серії із 7 книг. Літературний цикл про Білого Вовка сколихнув громадськість 90-х і приніс письменнику мистецьке визнання. Саме цей цикл, попри іншу літературну творчість, зробив пана Сапковського визнаним маестро жанру.
Та найбільшого визнання серія про катавасії і кульбіти Ґеральта здобула в Східній Європі. І не дивно, адже чимало авторських мемів, крилатих фраз і афоризмів носили здебільшого слов’янське коріння та були відлунням численних подій 20-го століття.
Тут вам й імперія Нільфґаард з Емгиром Вар Емрейсом і чорними імперцями, що були копією не лише націонал-соціалістичного режиму Гітлера, але й диктатури Сталіна. Це і расистські погроми, що були алегорією на гоніння євреїв у Польщі й Німеччині, і вірменські погроми, вчинені турками. Це і цькування прогресивних магів — повна копія переслідування дисидентів і політичної еліти у СРСР. Тож зрозуміло, що люди, які щойно пережили падіння імперії, сприйняли й полюбили книги за те, як вони переказували їхнє колишнє життя.
Історія світу Відьмака, виписана Анджеєм Сапковським, розпочалася тисячі років тому, задовго до того, як нога людини ступила на землі континенту. Першими, хто оселився на ньому, стали гноми, і лише через сотні років за ними оселилися краснолюди й ельфи. Між ними велися численні війни, але з часом вони затихли, краснолюди вирушили в гори, ельфи — до лісів.
Але через 500 років мирного співіснування на континенті у 764 році календаря Відьмака висадилися люди. Ті мільйони, які у 1270 році, році подій першої відеогри, розселилися від Буйни на півночі, до Альби на півдні, вийшли із тисячі з невеличким поселенців, які висадилися в гирлі Яруги й Понтара з чотирьох ковчегів.
Невідомо, звідки вони прибули. Ті люди в новому світі старанно намагалися забути світ старий, наче чогось боялися і відчували безмежний сором. Та серед новоприбулих були ті, хто отримав силу — перші 5 справжніх магів всесвіту, які згодом, у 782 році, дали поштовх цілому поколінню чародійок і чаклунів.
Старші раси прийняли переселенців, виділили їм землі й умови для життя. Та люди з жадоби почали анексувати території старших рас. І так розпочалася війна, у якій завдяки чисельності перемагали люди.
До 791 року встановився мир зі залишками держави ельфів. Та влітку 791 року розпочався процес Кон’юнкції сфер, коли гори Амелл розверзлися вулканами, смерчі пронеслися Магакамом, на півдні відкрилося колосальне джерело сили. Усі маги помчали туди, а в просторово-часову дірку між світами просочилися численні істоти та магічні потоки. Саме таким чином у світі Відьмака з’явилися упирі та віхти, виверни, грифони, , василіски, тролі й еманації негативної енергії, що стануть основою проклять полуденниць, водних духів, духів помсти тощо.
Кмети ж, налякані проповідями, що це каверзи ельфів, зібралися в багатотисячну армію, яку очолив злий на довговухих маршал Раупеннак із Третоґору. Події розвивалися стрімко — він швидко вирізав усі фортеці ельфів, в тому числі і Лок Муїнне. А потім ельфів взагалі загнали до резервацій. Краснолюди ж асимілювалися серед людських натовпів.
Ну а далі все пішло як звичайно: війни, унії, зради і світ торгівлі. Єдиним винятком із цього правила стане поява на півдні надпотужної держави – імперії Нільфґаард. І почнеться новий цикл війн та кривавих погромів.
На тлі описаного зросте чисельність чудовиськ: прибульці з чужого світу в умовах війн і розрухи вони стали плодитися. Тож світу континенту був потрібний захист і для боротьби з чудовиськами були створені відьмаки.
Відьмаками не народжуються, їх відбирають, годують численними мутагенами та вливають отруту чудовиськ. При вже сформованому метаболізмі напівлюдини-напівчародія, юним відьмакам починають викладати магію, фехтування, а згодом проводять через цикл практичних навчань. Звичайні ж люди, здебільшого кмети, та й августійші персони відьмаків не полюбляють. І пов’язують з ними всі біди світу — від померлої свині до знищеного врожаю. Це передусім також приписують жахливому зору відьмака, який може поцілити мишу, навіть уночі.
— В моїй хаті баби не гу-гу. Але, будь-ласка, більше не роби при моїй дружині того, що витворив за вечерею!
— А, що я зробив.
— Ти кинув у мишу виделкою.
— І що?
— Бісова мати, мені все-одно що ти кинув, але було темно, і ти влучив!
Очі відьмака стануть однією із ключових характеристик мисливців на чудовиськ. А по-друге, навіть коли відьмак виконував свою справу, замовники контрактів на чудовиськ часто просто не бажають платити, як і в нашому житті.
Тож у фольклорі відьмаки виступають злими й страшними вбивцями, нелюдами, не кращими за самих чудовиськ. Але як би не кричали жерці про нечестивих відьмаків, вбивати монстрів комусь таки потрібно.
В умовах численних королівств, міжусобиць, війн із Нільфґаардом, приречених на вимирання ельфів, погромів нелюдів і кривавого бенкету чудовиськ, у 1200-х рр. і розпочинає свою історію Ґеральт із Рівії, відьмак, мутант і вбивця чудовиськ.
Тож не дивно, що на лаврах книг, у 2001 році польська кіноіндустрія на чолі з Мареком Броцьким зняла телевізійний серіал про пригоди Ґеральта із Рівії. На жаль, серіал хоч і доволі вдало підібрав актора Міхала Жебровського на головну роль, занадто кепсько передав на екрани все те, за що так полюбили літературні твори. Малий бюджет, погано адаптований головний сюжет книг і жахливий відеоряд навіть для того часу стали причиною критики цього виплоду кіноіндустрії. Ображеними залишилися не тільки фанати, але й сам пан Сапковський. Він не лише всіляко відхрещувався від цієї адаптації його творів, але й заборонив використовувати його літературні твори у сфері кіно, а згодом і в ігроіндустрії.
Зачахнути такому фірмовому всесвіту не судилося. Тож коли нікому невідома команда польських ентузіастів із маленької новоствореної компанії CD Projekt Investment захотіла створити відеогру у всесвіті Анджея Сапковського, більшість фанів і гравців сприйняли це зі значним сумнівом.
Життя й мутації CD Projekt Investment
У 1994 році Марчін Івінський (Marcin Iwiński) і Міхал Кічінський (Michał Kiciński), представники першого трушного покоління відеоґеймерів, вирішили створити видавничу компанію CD Projekt Investment. Та створити компанію просто, а от привести її до успіху — це зовсім інша химера.
Щоправда конкуренції на польському ринку відеоігор для них тоді взагалі не було, бо більше ніхто цим не займався. І хоча вони завжди хотіли просто робити ігри, виявилося, що їсти все одно потрібно, а це, на жаль, не безкоштовно. Тож компанії не залишалося нічого іншого, як просто імпортувати світові тайтли й користуватися правами місцевого дистриб’ютора. І всім цим клопоталася невелика команда ентузіастів (8 осіб). Локалізація, перепродаж, реклама відеоігрової продукції зайняли роки їхніх життів. Смішно, але нинішні власники GOG, крамниці, що поширює цифрові копії ігор без DRM-захисту, колись навпаки рекламували ігри на CD і з найкрутішими на той час DRM. Усе міняється.
У 2000-х вони стали дистриб’юторами компанії Interplay у Польщі. І як її партнери одного чудового літнього дня Іві й Кічі відвідали Сполучені Штати та суперпопулярну виставку відеоігор Electronic Entertainment Expo, у народі — просто E3.
Там вони не лише побачили ігролад світового рівня, але й зацікавилися проектом Baldur’s Gate: Dark Alliance 2, який мав виходити ексклюзивно для PlayStation. Хлопці побачили свій шанс. Вже через місяць вони з командою польського добра працювали над портом цієї гри на ігрові комп’ютери поляків, притарабанивши до свого офісу девкіт із кодом під PlayStation 2.
Поляки на власному ентузіазмі дотягли проєкт до кінця, адже вже через три місяці роботи фінансування й підтримка із компанії Interplay закінчилися. В цей час вона реструктурувалася, наче наші банки, і згодом врізала дуба після такої вдалої «реструктуризації».
Адже як кажуть самі поляки: «Життя відрізняється від банківської справи тим, що йому притаманні борги, які можна заплатити, лише заборгувавши іншим». Сапковський нагородив цією мудрістю вампіра Еміля Реґіса Рогеллека Терзіф-Ґодефроя.
Та хлопцям поталанило вдруге. Дорогою з обіду Кічінський довідався, що продаються права на гру у всесвіті «Відьмака». Права належали компанії Metropolis Software (нині вона в складі компанії CD Projekt Red). Оскільки результатів у тих так і не було, то Марчін таки домовився про придбання прав.
І тоді команда із АЖ П’ЯТИ ОСІБ (але з наснагою й душею) стала працювати над демкою для показу.
При перших показах паблішерам слави вона не принесла. Та поляки виявилися хлопцями затятими і трошки несамовитими. Зібравши відгуки за результатами показів, вони сформували свій бізнес-план. План розпочався з простої, але водночас вкрай важливої віхи — CD Projekt придбали для майбутньої гри рушій, що належав Bioware — Aurora Engine.
Сама CD Projekt Investment для безпосередньої роботи над грою заснувала вже ігрову дочірню компанію — CD Projekt RED у лютому 2002 року. Спершу людей було 10, але згодом до команди на фінальній стадії долучалися нові фахівці, і громада доросла до 70 осіб. Її офіс у Варшаві (а згодом і в Кракові) був і є центром польської ігрової індустрії, і мабуть одним із найкращих відеоігрових офісів на всю Східну Європу.
CD Projekt RED — народження Відьмака
Через 1 рік, 8 місяців і 20 днів ґеймерам явилося диво — перші яскраві скріни екшн-пригод Ґеральта на видовищному (хоч і застарілому вже) рушії. До речі, самим BioWare настільки сподобалося побачене, що ті запросили поляків до себе разом з ідеями й демо. Їм сподобалося навіть попри те, що демку не могли запустити хвилин 20, а відьмак зависав у мочарях і літав небосхилом. Удосконалене демо з Ґеральтом засяє новими пікселями на екранах демобудки чергової Е3 у 2006 році.
Спершу розробники не планували робити героєм гри Ґеральта. Це просто мав бути безіменний молодий відьмак, який мав би подолати шлях від новобранця до майстра. Саме таким було демо, про яке йдеться на початку цього розділу. На щастя, автори вчасно зрозуміли, що головним героєм «Відьмака» може бути лише один персонаж — той самий, який завоював любов широких мас.
Фанати відьмацького всесвіту Сапковського були приємно здивовані (С-П-О-Й-Л-Е-Р) ЖИВИМ Ґеральтом із Рівії, цікавим ігроладом і яскравими краєвидами, на які спромігся старий аврорівський рушій.
Тим часом гра розросталася, а схвалення фанів вже потроху переростало в любов до дійсно душевної гри. У неї з’явилися талановиті дизайнери й відомий композитор Адам Скорупа з колегою Адамом Блащаком. Їхні етнослов’янські музичні екскурси й польсько-український фольк ще більше надали грі автентичності. Так треки зі саундтрека до гри: «Сутінки над Північними Королівствами» (№1 у списку); «Загибель Вовка» (№2); «Спокійні хвилини» (№12); «Менше зло» (№21); «Королівство та зрада» (№ 29) – і до сьогодні вважаються еталоном звукового супроводу відеогри.
Плюс уже на стадії розробки хлопці показали можливості вибору з десятків рішень для ґеймерів, результат яких привносив щось нове, ще більше розгалужував сюжетну лінію й давав винагороду у вигляді нового ролика для перегляду. Томаш Ґоп, помічник продюсера для першого «Відьмака», і Міхал Мадей, головний дизайнер гри, створили дійсно шедевр як у плані історії, так і мистецького підходу.
Ну і звісно, злягання! Ще на ранній стадії розробки Марчін Івінський знав, що хоче мати наближену до життя гру. Зі вчинками, які змінюють історію, і невід’ємною складовою життя — сексом. Та врахувавши необхідність розширення кола гравців, перший «Відьмак» містив систему еротичних карток, які мали слугувати винагородою гравцю за успішний роман. І на ранніх стадіях розробки, і в самій грі після виходу якість арту для цих карток була дійсно розкішною, адже їх малював Анджей Кохановський, один із найпопулярніших на той час художників Польщі.
Минали роки, і у листопаді 2006 року сталася дійсно знаменна подія для розробників — вони підписала угоду про розповсюдження їхньої гри з відомим видавцем, компанією Atari.
Розробка тривала ще протягом усього 2006 року, і ще добрих кілька місяців пішло на фінальне полірування. Водночас розробники почали прикручувати рендер під DirectX9.
У ході роботи над грою з CD Projekt працювала Польська академія каскадерів імені Костюшка. Головний дизайнер, Мацек Щесник, тримав руку на контролі всіх викрутасів і кульбітів хлопців із мечами: каролінгами, альшпісами, бастардами, бордосами, кацбальґерами, броудами, рітершвертами, ск’явонами, спатами, еспадонами та іншими колючо-рубальними об’єктами.
Оскільки Польща славиться своїми майстрами двобою на холодній зброї, не дивно, що до запису бойової хореографії з використанням motion capture запросили двох майстрів фехтування, Марчіна Змудського й Амадеуша Кодзінського. Після 897 годин бойової постановки й хореографії, хлопці подарували гравцям три стилі бою: швидкий — суміш айкідо та фушідо, тільки з нотами фехтування; сильний — повільний стиль ухилу й надпотужних косих рубальних ударів; і груповий — захисна сфера хвильових ударів.
За різні вибори в грі гравців нагороджували дійсно унікальними роликами, намальованими у літографічному стилі. Для їх створення запросили студію художників, аніматорів і дизайну – Platige Image.
У ході лікування від баґів, регресії й ребілдів, від байоверівської Аврори «Відьмак» залишив тільки 17% ядра. 83% були реконструйовані йа змодельовані самими поляками, які значно додали у власній майстерності й штаті співробітників. Уже не 10 добровольців-ентузіастів у кустарних умовах рубали код, а ціла команда із 70 фахівців своєї справи.
Та врешті-решт, як і будь-яка команда розробників перед запуском, CDPR дійшли до стадії, коли шикарний, на їхню думку, сюжет на 300 годин потрібно було різати. Адже гра вийшла занадто довгою, а готовий продукт вже необхідно було пускати на ринок.
Загалом гру клепали 4 роки (48 місяців) та вклали у команду та продукт 19,2 млн польських злотих (майже 10 млн доларів на той час), що було фантастичною сумою для такої гри в тодішній Польщі. А дві нагороди за найкращу RPG для ПК на Е3 2006-2007 рр. теж стали закономірною винагородою за гарну роботу.
Гра таки вийшла у світ 24 жовтня 2007 року для єдиної платформи — ПК. Це стало початком фантастичних пригод ґеймерів і неймовірної серїі ігор, але про них поговоримо у наступній частині ретроспективи.
Cподобалася стаття? Підтримай PlayUA
На платформі Donatello ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Donatello отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!
